Комунальний заклад "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 438 Харківської міської ради"

ВЗАЄМОЗ'ВЯЗОК МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ТА СЕНСОМОТОРНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДОШКІЛЬНИКА

Сучасні діти демонструють пізній темп дозрівання. У 90 – роки минулого століття з’явився термін «децелерація», який характеризує уповільнення темпів росту та розвитку дітей. Перші слова з’являються після року, фразове мовлення – до двох з половиною років, пізно формуються звуки, запізнюється звуковимова. У п’ять-шість років у таких дітей спостерігається несформованість усіх компонентів мовлення (фонетики, граматики, лексики).

Це явище погіршується ще й тим, що деякі мовні порушення позначаються на інтелекті дитини. Відомий вислів англійського невропатолога Джексона: «Інтелект їде в упряжці з мовою». Справді, затримка розвитку мовлення призводить до затримки розумового розвитку дитини, обмежує її загальний потенціал.

Як відомо, сенсорний розвиток дитини – це розвиток її сприйняття та формування її уявлень про зовнішні властивості предметів. Процеси сприйняття стимулюють мовлення, створюючи можливість узагальнення та абстрагування властивостей предметів шляхом їх словесного позначення. Інакше кажучи, дошкільник діє з предметами, розглядає їх, розповідає про них. Зв’язуючи слово з уявленнями про певний предмет, він вчиться зіставляти, порівнювати нові якості, властивості з уже відомими, передавати в мові все побачене та пережите.

Головними лініями розвитку сприйняття дошкільника виступає засвоєння за змістом, структурою й характером обстежувальних дій та засвоєння сенсорних еталонів. Отже, у процесі обстежувальної діяльності відбувається щось на зразок перекладу властивостей сприйманого об’єкта на знайому дитині мову. Усвідомленість еталонів виражається у відповідній назві – слові.

Незважаючи на те, що дитина чує мовлення, гостро стоїть питання про виховання фонематичного сприйняття: важливо, щоб діти навчались слухати та вслухатися у звуки, з яких складається мова. Сенсорною основою нашої мови є фонематичний слух, а звук (система фонем) є сенсорним еталоном рідної мови. На підставі цього можна зробити висновок:сенсорний розвиток є основою у формуванні мовлення дитини.

Працюючи над розвитком зорового сприйняття, особливу увагу слід приділяти формуванню цілісного образу в дитини. Образ предмета переформовується в озвучене слово, яке є основою розвитку внутрішньої мови, що стимулює інтелектуальний розвиток дитини. При порушенні зорового сприйняття в дитини порушується і її мовне сприйняття, а як наслідок – інтелектуальний розвиток.

«Мова дитини перебуває на кінчиках її пальців»- із цим постулатом ніхто не сперечається. Розвиваючи дрібну моторику малюка, ми стимулюємо його мовленнєву активність. Значення слова підкріплюється його практичним відчуттям, упізнаванням.

Особливу велику роль відіграє слово при «перенесенні» відчуттів,тобто в процесі формування відповідної реакції на подразник, якого раніше не було в досвіді дитини. У дітей дошкільного віку (після трьох років) найбільш виразно виявляється роль слова у відчуттях (колірних). Дослідження вітчизняних психологів показали, що в маленьких дітей нерідко помітне значне розходження між умінням розрізняти кольори та їхні відтінки, знанням їхніх назв, умінням самостійно правильно вживати словесні позначення кожного кольору у своїй діяльності.

Після чотирьох років діти зазвичай установлюють зв'язок кольору з його назвою. Після п’яти років вони прагнуть виділити якість тони й нерідко самі намагаються назвати деякі нові для них відтінки. Точність розрізнення відтінків зростає до шести років удвічі.

Слово, яке спочатку лише супроводить, а далі замінює дію безпосереднього подразника, спричиняє такі зміни процесу відчуття:

1. Називання якості предмета, яку відчувають, забезпечує її швидке виокремлення серед безлічі інших однорідних якостей.
2. Названі словом колір, звук, запах чи інша ознака з подразника перетворюються на знання відповідної якості предмета або явища об’єктивного світу.
3. Оперування знаннями якостей предметів дає змогу не тільки розрізняти їх. Дитина отримує можливість порівнювати предмети за якістю, яку вона виокремила, тобто виконувати елементарні операції мислення.
4. Слово як узагальнений сигнал допомагає дитині побачити ту саму якість та її варіанти в нових для неї предметах.
5. Дитина, називаючи словом якість (колір), яку відчуває, набуває здатності тонше диференціювати однорідні подразники.
6. Постійна якість однорідних предметів стає засобом характеристики речей. Так, за кольором і формою дитина пізнає апельсини й буряки, відрізняючи їх від інших фруктів та овочів.
7. Багаторазові зустрічі з предметами, у яких педагог виокремлює їхні характерні ознаки, загострюють спостережливість дитини. Діти стають особливо сприйнятливими до якостей речей, шукають відомі їм розпізнавальні ознаки у знайомих і нових предметах. На основі набутих різноманітних відчуттів дитина узагальнює: вона пізнає предмет.

Отже, позначення словом подразнень, які надходять через органи чуття, сприяє істотній перебудові пізнавальної діяльності дитини вже на рівні відчуттів. Слово збагачує пам'ять значеннями багатьох якостей та ознак речей навколишнього світу.

Етапи мовленнєвого розвитку дитини в процесі сенсомоторної діяльності

Цілеспрямоване використання сенсомоторної діяльності у мовленнєвому розвитку дитини дошкільного віку повинно охоплювати такі етапи:

1. Формування сенсорних еталонів - стійких, закріплених у мовленні уявлень про кольори, геометричні фігури і співвідношення за величиною між кількома предметами.

2. Навчання способів обстеження предметів, а також уміння розрізняти і називати їх форму, колір та величину і виконувати складніші дії.

3. Розвиток аналітичного сприймання: вміння орієнтуватися в поєднанні кольорів, розчленовувати форму предметів і виділяти окремі вимірні величини.

Розглянемо докладніше роботу на кожному з цих етапів.

1. Формування сенсорних еталонів.

Еталонами форми є геометричні фігури.

Засвоєння еталонів форми передбачає вміння впізнавати відповідну форму, називати її й діяти з нею, а не аналізувати її з погляду кількості і величини кутів, сторін тощо.

Сенсорними еталонами в сфері сприйняття кольору є так звані хроматичні кольори спектру (червоний, помаранчевий, жовтий, зелений, блакитний, синій, фіолетовий) і ахроматичні кольори (білий, сірий, чорний).

Еталонами величини є метрична система мір.

Так, параметри відповідають певним поняттям:

• міра величини - «великий – маленький»;
• міра довжини – «довгий – короткий»;
• міра висоти – «високий – низький»;
• міра широти – «широкий – вузький»;
• міра товщини – «товстий – тонкий»;
• міра ваги – «важкий – легкий»;
• міра об’єму – «глибокий – мілкий».

Сенсорними еталонами простору виступають відстань і напрямок. Так, доречно ввести в активне мовлення дітей такі слова: далеко, близько, зверху, знизу,праворуч, попереду, позаду, навкруги, тощо.

Окремо слід зупинитися на параметрі чутливості. Цей етап можна закріпити за допомогою сенсорних ігор, спрямованих на розвиток чутливості в кожної дитини.

Прикладом може виступати гра «Впізнай на дотик». Можна ввести в словник дітей при проведенні цієї гри такі слова: гладенький, колючий, м’який, твердий, сухий, мокрий, пухкий, шершавий, цупкий, тощо.

Ознайомлення дошкільнят із сенсорними еталонами відбувається в такій послідовності: спершу дошкільнят ознайомлюють з основними зразками, а потім – з їх різновидами. Різні еталони слід співставляти між собою, і щоб їх спершу називав дорослий, а вже потім – дитина. Лише так вони будуть закріплюватися в пам’яті та мовленні надійно.

2. Навчання способів обстеження предметів.

Після того, як сенсорні еталони засвоєні, слід навчити дитину використовувати їх як зразки під час обстеження предмета.

Наведемо план обстеження предмета:

• Первинне знайомство з предметом та його назвою
• Обстеження якостей предмета; назва окремих деталей, матеріалів, із яких виготовлені (ознаки: м’який, твердий, цупкий, тощо); кольори предмета, фізичні якості та ознаки.
• Групування, узагальнення та класифікація предметів. Формування та вербалізація видових і родових понять, диференціація понять.

3. Розвиток аналітичного сприймання.

Найскладнішим завданням для дошкільнят є аналіз поєднання кольорів, форм і величини предметів із складною структурою. Виділення елементів таких структур, а також аналіз зв’язків між означеними елементами забезпечуються аналітичним сприйняттям. Сприйняття кольору, форми, величини, тощо є досить складним процесом. Навчити дитину визначити та описати співвідношення елементів між собою і є завдання дорослого.