.jpg)
ФОРМУЄМО МОВЛЕННЯ У ДИТИНИ
Ранній вік (1-3 роки) — важливий етап фізичного та психічного розвитку дошкільника. У цей період відбуваються якісні зміни у розвитку функцій кори великих півкуль мозку, збільшується працездатність нервової системи, формується здатність до наслідування, ходьба, активно розвивається мовлення.
У дітей раннього віку зростає стійкість уваги, збільшується обсяг пам'яті, засвоюються сенсорні еталони (колір, форма, величина), удосконалюється наочно-дійове мислення, відбувається розвиток афективної та вольової сфер. У цьому віці психічні процеси дитини безпосередньо залежать від наочної ситуації та функціонують у нерозривному зв'язку з практичними діями. Все це сприяє переходу від емоційного до ситуативно-ділового спілкування.
На мою думку, формування мовлення має найважливіше значення для загального психофізичного розвитку малюка. Психологи умовно виділяють два етапи розвитку дитини раннього віку: домовленнєвий (1-1,5 року) та мовленнєвий (1,5-3 роки).
Виділяють такі умови повноцінного становлення мовленнєвої діяльності дитини:
зрілість структур головного мозку;
достатній рівень сформованості психічних функцій;
правильна, чітка та координована робота голосового, дихального та артикуляційного апаратів;
формування потреби у спілкуванні; відповідне віковим та індивідуальним особливостям предметно-розвивальне середовище.
Основними завданнями дорослих у цей час — усіляко сприяти мовленнєвому розвитку дитини, активізувати та стимулювати його, обираючи для цього доступні та найбільш ефективні шляхи.
Формування активного мовлення дитини починається з мовленнєвого наслідування, коли у неї вже є певний рівень розвитку слухової уваги, пам'яті, сприймання, мовленнєвої моторики та розуміння мовлення.
Налагодження емоційного контакту з дорослим
Діти раннього віку активні, рухливі та допитливі. Набуття ними певних знань, умінь і навичок відбувається під час наслідування дорослих і є ефективним лише за умов емоційного підйому.
Щоб отримані навички та набуті знання закріплювалися, дитина має постійно їх використовувати у найрізноманітніших ситуаціях. Малюки і самі люблять повторювати дію чи слово знову та знову, адже почуваються впевненіше у знайомих ситуаціях, граючи в одні й ті ж ігри. Тому я пропоную дітям однакові та подібні ігрові ситуації впродовж певного періоду. Увага найменших дітей мимовільна та короткочасна, а тому слід чітко контролювати їхню перевтому та втрату інтересу до якоїсь діяльності. Щоб малюки розвивалися швидше та почувалися впевненіше треба частіше їх хвалити. Позитивна оцінка їхніх досягнень украй потрібна.
Важливе значення має співпраця дорослого з малюком, що виявляється в емоційному контакті між дорослим та дитиною, цікавому ігровому сюжеті, зрозумілому та близькому досвіду малюка, яскравій наочності і, звичайно, в іграх та вправах, у пісеньках, віршах, загадках, закличках та забавлянках, тісно пов'язаних з тією чи іншою практичною ситуацією.
Малюк прагне наслідувати мовлення людей, які його оточують. Саме тому, щоб мовленнєвий розвиток дитини раннього віку відбувався повноцінно, мовлення дорослих має бути правильним, розбірливим, простим, повторюваним, різнобарвним, живим.
У ході спонтанного розвитку, а також завдяки спеціальним іграм, та вправам якісний рівень мовлення дитини зростає. У малюка з'являються нові мовленнєві навички, розширюється спектр його можливостей, зважаючи на це слід змінювати і вимоги до мовлення дитини.
Постійно спонукайте малюка до мовленнєвої діяльності, тому надзвичайно важливим є емоційний контакт з малюком.
Звертайте увагу на емоційні прояви малюка, стежте, щоб гра починалася при гарному настрої дитини, тривала доки не згасне її зацікавленість і завершувалася при перших ознаках втоми. Адже саме в практичній, зокрема й в ігровій, діяльності найбільше розвивається мовлення дитини.
Розвиток слухового сприймання
Достатній рівень сформованості слухового, або фонематичного сприймання (здатності розрізняти звуки) має дуже важливе значення для загального психофізичного розвитку дитини, адже лежить в основі розуміння мовлення та засвоєння мови.
Розвиток у дітей слухового сприймання здійснюється у двох напрямах: сприймання немовленнєвих звуків і сприймання мовленнєвих звуків, тобто формування так званого фонематичного слуху.
Сформованість немовленнєвого, або фізичного слуху характеризується здатністю малюка вловлювати і розрізняти звуки навколишнього світу (крім мовленнєвих), диференціювати їх за гучністю, а також визначати джерело та напрямок звучання.
Вміння зосередитися на певному звукові (слухова увага), запам'ятати ряд звуків (слухова пам'ять) не виникають самі по собі, їх слід розвивати. Розвиток сприймання немовленнєвих звуків проходить шлях від елементарної реакції на наявність чи відсутність звуків до їх сприймання та розрізнення, а згодом використання як сигналу до дій. Малюкам легше сприймати звуки, якщо є візуалізація джерела їх виникнення, наприклад, коли дитина чує шурхіт і бачить, як зминається папір, або чує стук і бачить удар паличкою по столу тощо. Тому комплексне зорове і слухове сприйняття має передувати ізольованому слуховому.
Тому пропонуйте дітям слухати аудіо-записи біля магнітофона, самостійно створювати звуки (рвати папір, стукати, торохтіти тощо). Після того, як дитина навчиться добре розрізняти звуки з опорою на зір (бачити та чути одночасно), пропонуйте визначати джерело звука із заплющеними очима.
Сформованість мовленнєвого (фонематичного) слуху виявляється у здатності малюка вловлювати та розрізняти на слух звуки рідної мови, а також розуміти смисл різного сполучення звуків (слів, фраз, текстів).
Здатність чути та розрізняти на слух звуки мовлення не з'являється раптово, навіть якщо у дитини гарний немовленнєвий слух. Цю здатність слід розвивати з перших днів життя дитини.
Стадії розвитку слухового сприймання:
♦ сприймання із зоровою опорою;
♦ слухозорове сприймання;
♦ власне слухове сприймання.
При сприйманні із зоровою опорою дитина чує назву предмета та бачить сам предмет або його зображення. При слухозоровому сприйманні малюк не лише чує голос, але й бачить обличчя та губи мовця. А при власне слуховому сприйманні дитина не бачить ні мовця, ні предмет чи явище, про яке говорять, а тільки чує голос.
Розвиток мовленнєвого слуху відбувається шляхом впізнавання звуконаслідувань та розрізнення однакових звукокомплексів (словосполучень, фраз) за висотою, силою та тембром.
Це здійснюється паралельно з наслідуванням, тобто дитина не лише уважно слухає слова і фрази, а й намагається зрозуміти та запам'ятати їх, повторити почуте.
Уміння зосереджуватися на звуках мовлення потрібно дитині не лише для того, щоб розуміти звернене до неї мовлення, а й для того, щоб вона сама навчилася правильно говорити — артикулювати звуки, чітко вимовляти слова, використовувати всі можливості власного голосу (говорити виразно, змінювати темп та гучність мовлення). Вміння чітко вимовляти слова та тонко диференціювати звуки рідної мови на слух знадобиться і при навчанні грамоти, адже переважна більшість слів української мови пишеться за фонетичним принципом, тобто "як чуємо, так і пишемо".
Удосконалення мовленнєвої моторики
Точне слухове сприймання звука стимулює правильну звуковимову дитини, а правильна артикуляція, достатній рівень розвитку мовленнєвої моторики сприяє, у свою чергу, кращому фонематичному сприйманню.
У мовленні звуки вимовляються не ізольовано, а плавно один за одним, тому органи артикуляційного апарату мають швидко змінювати своє положення для вимови наступного звука. Досягти правильної вимови можна лише за умови достатньої сили, пружності та рухливості органів артикуляційного апарату, їхньої здатності працювати координовано, об'єднувати прості рухи у складні. Тому дуже важливо розвивати мовленнєву (артикуляційну) моторику дитини, тобто цілеспрямовано виробляти достатню рухливість мовнорухового апарату — язика, губ, щік, м'якого піднебіння.
Реалізувати це завдання допоможе артикуляційна гімнастика — сукупність спеціальних вправ, спрямованих на зміцнення м'язів артикуляційного (мовнорухового) апарату, розвиток сили, рухливості та диференційованості рухів тих органів, які беруть участь у мовленнєвому процесі.
Робота з розвитку мовленнєвої моторики з дітьми раннього віку передбачає формування у малюка ритмічних рухів на основі наявних автоматизованих рухів, з якими фізіологічно пов'язана мовленнєва функція (смоктання, усмішка, облизування губ тощо). Ці немовленнєві рухи, що сформувалися з безумовних реакцій, шляхом багаторазового повторення у змодельованих дорослим ситуаціях перетворюються на мовленнєві та стають умовними.
Спочатку варто приділяти увагу розвитку грубих дифузних рухів, лише коли дитина їх засвоїть, можна переходити до вироблення більш тонких диференційованих рухів. Правильно виконувати рухи дитині допоможе використання зорового та слухового контролю. Малюк стежить за виконанням рухів у дзеркалі та відбиває рукою певний такт, відповідно до якого або зупиняється, або змінює рух. Послідовне виконання комплексу вправ, що передбачають паузи між окремими рухами і дотримання принципу "від простого до складного" привчає дітей вслухатися та розуміти словесну інструкцію, запам'ятовувати послідовність дій, вказану дорослим.
Виконання малюками вправ для розвитку мовленнєвої моторики має відбуватися не довше 3-5 хвилин і проводитися двічі-тричі на день, щоб вироблені навички ставали стійкішими. Щоб зацікавити малюків артикуляційною гімнастикою варто поєднувати її з привабливими видами діяльності (ігрової, зображувальної, предметної) та використовувати віршований супровід. Головне, щоб вправи не викликали у малюка перевтоми, першою ознакою якої є зниження якості рухів. У такому випадку варто відразу припинити вправу і повернутися до її виконання через деякий час.
Розвитку точної артикуляції допомагає формування у дітей вміння дивитися на співрозмовника і таким чином стежити за рухами його губ та язика. Корисно спонукати малюка грати на дудочці, полоскати рот, дути, чмокати, пити через соломинку сік, злизувати варення або мед з блюдечка чи ложки, — всі ці дії також сприяють розвитку мовленнєвої моторики.
Розвиток розуміння мовлення
Розуміння чужого мовлення — важливий показник повноцінного мовленнєвого розвитку малюка, що значною мірою залежить від створення відповідного мовленнєвого та предметно-розвивального середовища.
Умови ефективного розвитку розуміння мовлення:
♦ постійне спілкування з дитиною;
♦ наявність єдиних вимог до мовленнєвого спілкування з малюком усіх близьких дорослих;
♦ виключення зі спілкування з дитиною "сюсюкання";
♦ створення ігрового куточка з достатньою кількістю іграшок та книжок;
♦ організація спеціальних ігор та вправ;
♦ поступове ускладнення мовленнєвого спілкування.
Протягом дня використовуйте для спілкування з малюком усі звичні режимні ситуації (одягання, прогулянки, годування, купання, підготовка до сну тощо), а також моделювати їх під час ігор. Навіть якщо дитина ще не говорить, дорослий має звертатися до неї, ставити запитання і сам відповідати на них після паузи.
Формування мовленнєвого наслідування є одним з основних способів засвоєння дитиною суспільного досвіду, побутових та ігрових навичок, мовлення, тому так важливо, щоб малюк чув правильний мовленнєвий взірець дорослих.
Заохочення до мовленнєвого наслідування має бути тісно пов'язане з практичною діяльністю дитини, з наочною ситуацією та грою. Варто починати з вироблення у малюка вміння загального наслідування дій дорослих, а потім переходити до власне мовленнєвого наслідування.
Розвиток мовленнєвого наслідування потребує повторення:
♦ окремих звуків та звукокомплексів зі смисловим навантаженням;
♦ слів різної складової структури;
♦ коротких фраз.
Формування правильної звуковимови —один з провідних напрямів мовленнєвого розвитку. Для дво-трирічних дітей є закономірною певна недосконалість звуковимови — пом'якшення приголосних, нечітка вимова слів з пропуском певних звуків. У деяких малюків, як індивідуальна особливість, може бути слабкий тихий голос, невиразна вимова слів, навіть простих у звуковому плані. Ці порушення мають не патологічний, а фізіологічний характер, зумовлений недостатньою зрілістю мовнорухового та мовнослухового аналізаторів.
З метою формування у дитини мовленнєвого наслідування використовуйте віршовані мініатюри, насичені складними для малюка звукокомплексами. Слухання віршів можна супроводжую виконанням простих, зрозумілих та доступних дитині рухів. На початкових етапах не вимагайте від малюка активної участі. Він сам виявить бажання "почитати" книжку (дістане з полички і принесе вам), а вже потім буде намагатися самостійно повторити звук чи слово або виконати вправу.
Малюкам буває важко поєднувати рух зі словом, варто, щоб дитина спочатку запам'ятала текст, потім можна додавати звуконаслідування, а вже згодом підключати рухи. Спочатку дорослий багаторазово повторює текст, одночасно показуючи відповідні рухи, а дитина спостерігає та запам'ятовує. Коли дитина вже добре знає вірш, доцільно пропонувати їй промовляти окремі слова (кілька слів чи фрази).
Продовжувати роботу з розвитку мовленнєвого наслідування варто, спонукаючи малюка повторювати певні слова — спочатку "полегшені" (типу "ляля"), потім дво- та трискладові. Корисним на цьому етапі буде завершування дитиною віршів та римованих загадок зі звуконаслідуваннями, а також вибір правильного варіанта відповіді серед запропонованих.
Спочатку малюки у паузах, які робить дорослий при читанні вірша, промовляють звуконаслідування, згодом — слова і фрази. Відбір правильного варіанта відповіді відбувається у процесі постановки ряду запитань як от: "Хто це? Котик? Ведмедик? Зайчик?". Варіантами мають слугувати як іменники, так і дієслова. Наприклад: "Ведмедик що робить? Сидить? Спить? Танцює?". Через деякий час пропоную дитині повторювати короткі фрази з 2-3 слів. Наприклад: "Де мама?", "Там м'яч", "Ось ложка". Поступово кількість слів у реченні слід збільшувати. У процесі мовленнєвого наслідування дитина вчиться і правильно узгоджувати слова в реченні ("Ось лялька. Дай ляльку" тощо).
Корисно поєднувати віршовані тексти з мелодією, ритмічними, повторюваними рухами, адже вони допомагають малюку краще сприйняти, зрозуміти та запам'ятати текст. Усе це є ефективним стимулятором розвитку активного мовлення малюка.
Важливо забезпечити такі передумови розвитку мовлення дітей раннього віку.
- Налаштовувати дорослих на оптимально доцільні для дитини тривалість, кількість та якість мовленнєвих контактів.
• Для малят, які перебувають удома, уможливити періодичне чи епізодичне спілкування з однолітками, спонукаючи їх шукати партнерів для реалізації комунікативної активності.
•Забезпечувати дитині спокійний темп життя, створювати навколо неї атмосферу доброзичливості, терпимості, любові й захищеності попри її успіхи чи невдачі в мовленнєвому зростанні.
• Уникати суворих запитально-дисциплінарних зауважень на кшталт: "Хто тобі дозволив це брати?", "Чому ти не слухаєшся?", "Куди ти поліз?". "Що ти робиш?"
* Спілкуватися з дитиною орфоепічно та граматично правильною українською мовою.
*Відмовитися від зіставляння мовленнєвих досягнень дитини та її однолітків. Зважувати на індивідуальні особливості кожного малюка (темп, термін оволодіння мовленням, особистісні, якісні та кількісні показники).
•Уникати категоричних висновків щодо рівня мовленнєвого розвитку дитини,
•Активізувати загальну моторику малюка, розвивати м'язи пальців руки за допомогою спеціальних ігор та вправ:
- Піскотерапія
- Пальчикова гімнастика
- Ігри з мозаїкою
- Ігри – асоціації
Я дійшла висновку, що час, коли діти відвідують групу раннього віку, є особливо важливим не лише для фізичного розвитку дітей, але й для розвитку світосприймання дитини, її розумових здібностей, збагачення активного словника, виховання моральних якостей.
Коментарi